Намагання зв’язати руки: хто з партнерів проти ударів України по Усть-Лузі
П’ята атака за десять днів 31 березня, українські безпілотники атакували російський порт, розташований у селищі Усть-Луга на узбережжі Балтійського моря. Це вже п’ятий подібний удар за останні десять днів, повідомляє Reuters із посиланням на власні джерела. За інформацією видання, цього разу під удар потрапив нафтовий термінал, що, ймовірно, ще більше ускладнить експорт російської сирої нафти, і так напівпаралізований останнім часом. “Це не означає, що ці об’єкти можуть бути на 100% захищені від подібних терористичних атак. Водночас ведеться інтенсивна робота, і це стосується не лише порту … а й усіх інших об’єктів критичної інфраструктури”, – відреагував під час щоденного брифінгу для журналістів речник Кремля Дмитро Пєсков. Між тим три джерела в галузі повідомили Reuters, що під час останньої атаки українські дрони вразили об’єкти, пов’язані з перевалкою сирої нафти, котрі перебувають в управлінні російської трубопровідної монополії Транснефть. “Дрони України підпалили черговий резервуар на 50 тис. нафтопродуктів. Знову красиво горить вся нафтобаза Усть-Луга – об’єкт перевалки нафти компанії Транснефть, що входить до Балтійської трубопровідної системи-2 (БТС-2) та забезпечує експортні поставки орків. Офіційна статистика про обсяг морського експорту російської нафти свідчать про різке падіння на минулому тижні: з 4,1 до 2,3 млн б/д. Порт Приморськ: відвантажилося 4 танкери замість 10. Порт Усть-Луга: 2 замість 8”, – наводить конкретні дані з цього приводу у соцмережі політолог Владислав Оленченко. Загалом, протягом останнього місяця Київ значно посилив атаки на російські об’єкти інфраструктури, пов’язані з нафтовим експортом. Зокрема, були здійснені найбільш масштабні за більш ніж чотири роки війни удари дронами по портах в Усть-Лузі та Приморську.
Внаслідок цього, за підрахунками Reuters, що базуються на ринкових даних, було виведено з ладу щонайменше 40% російських експортних нафтових потужностей. Це стало наслідком атак дронів, удару по великому трубопроводу (щодо якого відсутня однозначна інформація), а також захоплення кількох танкерів сірого флоту партнерами України. “…Такий спосіб запровадження санкцій на путінську нафту дозволяє Україні тримати нафтові доходи кремлівського режиму на тому самому рівні, який вони мали до атаки Трампа і Нетаньяху по Ірану: двократне зростання цін на нафту компенсується двократним падінням обсягів іі відвантаження. Але ж можна і додати!”, – припускає Оленченко. “Так це ж вже було” Що, до речі, є великим успіхом України: бо наносити шкоду ворогу ми здатні тепер власними силами, й ніхто не може змусити нас воювати зі зв’язаними за спиною руками. На відміну від того-таки 2024 року, коли тодішній радник Білого дому з нацбезпеки Джейк Салліван заявляв, що Вашингтон не санкціонував використання ATACMS для глибоких ударів по Росії.
Втім частина західних країн знову почала стримано виступати проти або за обмеження українських ударів по Росії, повідомив 30 березня президент України Володимир Зеленський. “Останнім часом, після енергетичної світової кризи, дійсно, ми отримали сигнали від деяких наших партнерів, як зробити так, щоб зменшити наші відповіді по нафтово-енергетичному сектору РФ”, – зауважив президент. Й Сполучені Штати, як не складно здогадатися – знову у перших рядах таких невдоволених, бо через блокування Перської протоки світовий ринок втратив близько 20% загального споживання нафти. Перекрити цей дефіцит можна або знайшовши додаткові джерела, або підвищивши ціни, зменшивши таким чином споживання. Але нинішні 100 доларів за барель не повною мірою відображають масштаб проблеми: якщо Ормузька протока не буде розблокована найближчим часом, нафтові ціни безумовно зростатимуть, – пояснює таку напругу журналіст, народний депутат України Микола Княжицький. “Отримання “прохань” про зменшення наших ударів по нафтовій інфраструктурі Росії було лише питанням часу. У міру розростання війни проти Ірану такі сигнали ставатимуть більш регулярними, і слід бути готовими до того, що про російську нафту згадуватимуть не лише наші “друзі” по нафтопроводу Дружба з Угорщини. Виглядає так, що всі публічні заяви американських посадовців про “надзвичайно успішні переговори” з Іраном мають лише одну мету – зменшити ціну на нафту. Натомість заяви іранців про відсутність таких переговорів мають протилежну мету – щоб нафта продовжувала дорожчати”, – пише він у Facebook. Однак Зеленський наголошує, що “ми не просто завдаємо ударів, ми відповідаємо”, запропонувавши навіть припинення вогню на Великодні свята. Президент підкреслює, що ми готові і до повного перемир’я, і до енергетичного. На що Пєсков 31 березня теж очікувано відповідає: у Кремлі “не побачили чіткої ініціативи” у словах Зеленського.
З агресивною РФ, звичайно, давно вже все зрозуміло: росіяни не збираються припиняти війну. Та й принцип наших партнерів “своя сорочка ближча до тіла” відмінити нам не під силу. На жаль, цим вдало користується наш ворог всюди, де тільки може. “Так, ми бачимо, що ми б’ємо зараз по її (РФ – ред.) нафтопереробному комплексу, по портах. Але чи могли б ми все це робити через на п’ятий рік, якщо б ми були одні? Росія не може виграти у Заходу, і вони це прекрасно розуміють. Але ми не можемо виграти у Росії, якщо ми не частина Заходу. І до речі, чим займається Росія всі ці роки? Вона роздроблює Захід”, – зауважує журналіст та публіцист Віталій Портников. Тим часом всі шукають додаткових можливостей вибратись з нафтової пастки, й інколи підмога приходить, звідки не чекали: так, перший повноцінний нафтопереробний завод Грузії Black Sea Petroleum (BSP) планує відмовитися від переробки російської нафти у порту Кулеві, – про це глава BSP Давид Поцхверія заявив в інтерв’ю грузинському виданню Бізнесмедіа. Повідомивши про заміну російської нафти на нафту з Туркменістану, а потім ще й з Казахстану, що дозволить експортувати продукцію в ЄС. Й наголосивши, що стратегічна мета компанії саме постачання на європейський ринок.
Ірина Носальська
About the Author
