Зовсім інший сценарій: чому Лавров пригрозив Києву системними ударами
Про що й кому “сигналить” ворог Заява глави МЗС РФ Сергія Лаврова про нібито “системні та послідовні удари” по Києву стала однією з найгучніших інформаційних атак Кремля за останні місяці.
Під час телефонної розмови з держсекретарем США Марко Рубіо російська сторона фактично офіційно попередила Вашингтон проте, що російські війська “приступають до системних і послідовних ударів” по об’єктах у Києві, які нібито використовують для потреб української армії, а також по “центрах ухвалення відповідних рішень”.
За даними американської сторони, Лавров попросив Рубіо передати це повідомлення президенту США Дональду Трампу.
Та особливу увагу привернув інший сигнал Москви – рекомендація США евакуювати дипломатичні установи та американських громадян із Києва. У російській риториці це виглядало як спроба заздалегідь дистанціюватися від можливих наслідків майбутніх атак.
Саме це може свідчити про зовсім інший сценарій, задуманий Кремлем, й слугувати до того ж головним маркером реальної ситуації.Адже у дипломатичній практиці рішення про евакуацію ухвалюють лише тоді, коли спецслужби мають переконливі дані про неминучий і надзвичайно масштабний ризик.
Відсутність таких дій може означати кілька речей одночасно. По-перше, США можуть не сприймати заяви Кремля як сигнал про щось принципово нове, адже масовані удари по Києву Росія здійснює регулярно. По-друге, американська розвідка, ймовірно, не бачить ознак підготовки сценарію, котрий би суттєво виходив за рамки вже звичних комбінованих атак ракетами та дронами.
Не виключено й інше: Кремль міг навмисно зробити цю заяву публічною як елемент психологічного тиску,одночасно на Україну, Захід і власне російське суспільство.
Погрози “системними ударами”дозволяють Москві підтримувати атмосферу ескалації без переходу до дій, що могли биспричинити жорстку міжнародну реакцію. “Прямо зараз нас із вами знову намагаються залякати. З усіх прасок летять тривожні попередження про “потужні удари”, “ракети на пускових” та чергові кремлівські “судні дні”. Мета ворога очевидна – загнати нас в окопи паніки, змусити зневіритися і зламати психологічно. Але давайте на хвилину видихнемо, увімкнемо холодний розум і подивимося, яка дупа зараз панує на тій стороні поребрика. Бо якщо розібрати реальний стан справ у “вєлікой армії”, стає зрозуміло: намагатися залякати українців сьогодні – це класична спроба налякати їжака відомим місцем”, – пише з цього приводу у соцмережі український політик, народний депутат України, поет, прозаїк та журналіст Олександр Бригінець. За його словами, “поки російський телевізор малює апокаліпсис для Києва, у внутрішніх, навіть суто кремлівських пабліках і звітах панує тиха, але дуже виразна істерика”.
Дійсно, російський військовий та аналітичний тил сиплеться по швах: днями окупаційні канали (зокрема 132-га бригада РФ) видали шедевральний пост, де закликали водіїв бути “вкрай обережними” на трасі Вуглегірськ – Дебальцеве (окуповане з 2025 року), бо вона завалена згорілими автомобілями; топові навколокремлівські інсайдери (типу Незигаря) відкритим текстом пишуть про “контрольовану поразку на всю глибину Донецька та Макіївки” і визнають, що російська ППО та РЕБ капітулювали перед українськими БПЛА. А тим часом великий російський бізнес чимдуж бігає до Путіна зі скаргами: голова їхнього союзу промисловців Шохін на камери плакався диктатору, що заводи та НПЗ горить, а виділені Міноборони резервісти для охорони об’єктів – це фікція, продовжує Бригінець. “То навіщо ці залякування? Тут усе просто. Коли у тебе сиплеться логістика під Дебальцевим, коли твій глибокий тил випалюють дешевими дронами, а “друга армія світу” загрузла в управлінському болоті, тобі залишається тільки один інструмент: психологічний терор”, – підсумовує він. Подвійний провал “Орєшніка” Окремий аспект – тема “Орєшніка”. У російському інформаційному просторі цю назву останнім часом активно використовують як символ можливої нової зброї або особливо потужного ударного комплексу.
Водночас офіційної верифікованої інформації про характеристики чи навіть реальне існування такого озброєння у відкритих міжнародних джерелах немає. Через це більшість експертів розглядають “Орєшнік” теж радше як елемент інформаційно-психологічної кампанії Кремля.
Москва вже неодноразово використовувала тактику “анонсу невідомої зброї”, від “Посейдона” до “Сармата”, щоб створювати ефект невизначеності та страху.
Й увипадку з Києвом згадки про “Орєшнік” можуть бути спробою підсилити враження, ніби Росія готує щось безпрецедентне.Тему цю росіяни намагаються розігнати у соцмережах, попри беззаперечну її провальність: бо, як підтверджено численними відеодоказами, гіперзвукові болванки “Орєшніка” влучили не у військове підприємство, а у білоцерківський гаражний кооператив. А друга порція цього страховидла впала десь на теренах окупованої Донеччини, навіть не долетівши до підконтрольної Україні території.
Але російські пропагандисти розганяють у TikTok ролики, що путінська Wunderwaffe вдарила нібито по “вантажному аеродрому та авіаремонтному заводу” у Білій Церкві. Правда, переглядів у цієї розлогої журавлини – кіт наплакав, близько 11 тисяч.
Водночас експерти попереджають: найімовірніше, у найближчі тижні слід очікувати не “апокаліптичного сценарію”, а збільшення інтенсивності російських комбінованих атак по Києву та об’єктах критичної інфраструктури. Причини – подальший розвиток неадекватності Путіна (вже не політичної, а так би мовити клінічної) та нездатність його оточення зупинити божевільного шефа. “…Ця атака – свідчення швидше номенклатурної, посадової неадекватності. Саме те, чого Путін ніколи не міг собі дозволити в минулому. У нього немає зайвих грошей на армію – і він витрачає мільярди на атаку, яка нічого не змінює. Вона ніяк не вплинула на військово-технічний потенціал України. Вона не може залякати людей, бо залякувати треба в перші місяці війни, а не на п’ятому її році “, – зауважує журналіст та публіцист Віталій Портников на своїй Facebook-сторінці. Однак Кремль і далі намагатиметься створити картинку “невідворотної ескалації”, особливо на тлі дипломатичних торгів із США та дискусій про подальшу військову підтримку України.
Та наразі немає жодних підтверджень масштабної евакуації ані американського посольства, ані дипломатичних місій Китаю чи інших ключових держав. Відсутність панічних дій із боку західних посольств свідчить: навіть попри гучні заяви Лаврова, міжнародні партнери не бачать підстав говорити про сценарій, що виходить за межі вже відомої російської тактики терору.
Ірина Носальська
About the Author
